А зараз я просто переживаю без тебе час.

Нам не дана воля керувати часом, але тільки ми вирішуємо, чим і як його наповнити.

Коли живеш увесь час поряд з людьми, вони не змінюються на йоту. Ви дивуєтесь змін, що відбулися в них, тільки якщо розстаєтеся надовго, на роки.

Я питаю не з цікавості. Щоправда, труси завжди цікаві. Але запевняю вас... Нехай не впораюся з ознобом і таке інше, — це нічого. Вершник не відповідає за тремтіння коня. Я хочу знати, коли мене стратять: смертний вирок відшкодовується точним знанням смертної години. Розкіш велика, але заслужена. Мене ж залишають у тому невіданні, яке можуть виносити тільки ті, хто живе на волі.

Усьому свій час. Для кожної події є своя Година.

…свого часу я примудрявся ігнорувати навіть власний будильник – найскандальнішу наволоч у всесвіті!

Щоб зберегти ясний розум, необхідно щодня певну частину часу присвячувати виключно собі, власним інтересам.

Якщо ми хочемо давати«Оскари» по-справжньому добрим фільмам, ми маємо запровадити десятирічні перерви між церемоніями.

... час у всіх забирає життя потроху. Людина вмирає не відразу. Він згасає повільно зсередини. І лише через якийсь час настає фінальна розплата. Уникнути її нікому не дано. Кожен має платити за те, що отримав.

Дивно: коли спиш, час для тебе ніби зупиняється, а для всіх інших... йде собі і йде, проходячи повз тебе крадькома і залишаючи в минулому. Підла все-таки штука - час.