Людина — як цегла: обпалюючись — твердіє.

Немає нічого огиднішого за більшість. Адже воно складається з небагатьох сильних, що йдуть попереду, з хитрощів, що підлагоджуються, зі слабких, які намагаються не виділятися, і з натовпу, який сяє слідом, не знаючи сама, чого вона  хоче. (Немає нічого ненависнішого за більшість: дорогу має вказувати невелика кількість сильних людей, маса повинна йти за ними, не усвідомлюючи своєї волі.)

Будь-яка ранка – це урок, а кожен урок йде на користь.

Якщо ви не керуєте реальністю, вона  починає керувати вами.

Визнаватись у своїх недоліках, коли нас дорікають їм, — це скромність, відкривати їх своїм друзям — простодушність, довірливість, виставляти їх перед усіма — гордість.

Кохання, навіть не дуже сильне на багато що заплющує очі, але дружба розмірковує.

Ніщо не вражає так, як диво, — хіба що наївність, з якою його приймають на віру.

Достойний чоловік робить багато, але не хвалиться зробленим; робить заслуги, але не визнає їх, тому що він не бажає виявляти свою мудрість.

- Незрозуміле завжди страшно. Добре навчитися не боятися незрозумілого, тоді все було б просто.
— А на мою думку, просто не треба вигадувати… Якщо поменше вигадувати, тоді на світі не буде нічого незрозумілого.

Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі та серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.