Люди пересічного розуму не можуть уявити собі, як страждає обдарована істота, коли, пов'язана з іншою істотою інтимним почуттям, вона  змушена придушувати у собі дорогі прояви думки, коли образи, породжені чарівною силою творчості, на мить з'явившись з небуття, туди ж і повертаються.

Тварини знають набагато більше, ніж люди. Собаки можуть заздалегідь відчути землетрус. Птахи пролітають половину земної кулі, щоб знайти своє гніздо. Якби люди частіше слухали тварин, вони не робили б стільки помилок.

Скажи мені так, щоб я побачив тебе.

Просто вся справа в тому, що життя не складається з одного кохання. Кохання – це десерт, це задоволення, але ніяк не основна страва. Крім кохання, у житті кожного є мета. Щось жахливо важливе, глобальне, для чого людина приходить на світ.
Його місія, його надзавдання, його обов'язок перед самим собою та перед світом.

У жодному разі не можна виправдовувати чоловічу агресію буянням гормонів. Але життєво важливо відокремити стимул до жорстокості від сексуального стимулу. Не можна створювати та показувати фільми, в яких сусідять секс та насильство. Сценарії низькосортної кінопродукції, побудовані на згвалтуванні та подальшій помсті, дають спотворене уявлення про дійсність.

Кожна людина все життя від зачаття до смерті веде діалог з Вищим Розумом. Інакше кажучи, із Голосом Всесвіту. Ми даємо йому різні імена: Єгова, Аллах, Крішна, Заратустра, Будда. Але кожного разу, звертаючись за порадою, чекаємо на допомогу і віримо, що благання буде почуте. Ведемо переговори та віримо, що саме від них залежить наш успіх.

Закоханий! У прикростях кохання
На допомогу Небо не клич!
Воно, повір моїм словам,
У коханні безсиліше, ніж ти сам.

Відкинута спокуса - справжня перевірка характеру.

У кожній людині є спокуса власним життям, і тому кожен день для неї — створення світу. Цим люди й тримаються.

Хіба не розумніше жити, хваляючи життя, ніж лаяти її — і все ж жити?