Вам здаються темними мої слова? Темрява в наших душах – цього вам не здається?

Хіба можна робити чужі долі за законами власної справедливості?

Перш, ніж почнеш жарт, треба знати межу терпіння у того, з кого хочеш пожартувати.

Бажання - батько думки.

Якщо ти здатний бачити прекрасне, то тільки тому, що носиш прекрасне в собі. Бо світ подібний до дзеркала, в якому кожен бачить власне відображення.

— Скажи, Костоправе, чи є боги? Я ніколи не вірила у богів.
— Не знаю, Пані. Я ще не зустрічав осмисленої релігії. Вони зазвичай непослідовні. Боги, судячи з описів їхніх шанувальників, переважно психопати з манією величі і параної. Не знаю, як вони живуть зі своєю одержимістю. Можливо, втім, що люди просто не здатні правильно інтерпретувати дії істоти, яка безмірно їх перевершує. Можливо, кожна віра — це потворний і брудний уламок істини. Можливо, і є сили, які ліплять наш світ. Але я ніколи не міг зрозуміти, навіщо богам у такому величезному світі хвилюватися через людські долі чи молитви.

Добре слово і прощення краще милостині, за якою слідує образливий докір.

Серце - справжній важіль всього великого, і має докази, яких не знає розум.

Треба бути сильним чи спати.

Той, хто володіє своїми думками, не розпоряджається і своїми діями.