Кохання народжується не в голові, а в серці.

Секрет наших нещасть у тому, що ми маємо час розмірковувати, щасливі ми чи ні.

Ті істини, не спіткавши яких, ми вмираємо, — не мають сенсу. Тим не менш, шукати їх хоч не геройство, але гідна справа.

Любіть один одного, але не перетворюйте любов у ланцюги:
Нехай краще вона  буде хвилюючим морем між берегами ваших душ.
Наповнюйте чаші один одному, але не пийте із однієї чаші.
Давайте один одному скуштувати свого хліба, але не їжте від одного шматка.
Співайте, танцюйте разом і радійте, але нехай кожен з вас буде самотній,
Як самотні струни лютні, хоча від них виходить одна музика.
Віддавайте ваші серця, але не у володіння один одному,
Бо лише рука Життя може прийняти ваші серця.
Стійте разом, але не дуже близько один до одного,
Бо колони храму стоять порізно, і дуб та кипарис не ростуть один у тіні іншого.

Є два шляхи позбавити вас від страждання: швидка смерть і тривала любов.

Хто любить троянди, той має терпіти і шипи.

Вчитися любити, вчитися бути добрими, треба змалку.

Ризик любові в тому, що любиш, недоліки так само, як і переваги ; вони нероздільні.

Ми плутаємо відповідальність та стрес. Відповідальність починає супроводжуватися стресом лише тоді, коли ви не відчуваєте у собі достатньо сил, щоб нести її.

— Очевидно, іудеї закривають дзеркала у будинках, коли у них жалоба. Я не знаю чому.
— Іудеї вірять, що людина створена за подобою Бога. І коли приходить смерть, образ Бога стає найбільш значущим. Вважається недоречним дивитися своє відображення тоді, коли образ самого творця слабшає.