Жаль про минуле – як персик, який ти жбурнув униз. Персика більше немає, але ти сповнений каяття. Ти шкодуєш, що викинув його. Ти хотів би його повернути. Мені здається, що найкращий спосіб насолоджуватися миттю – не сумувати за минулим. Шкода, що тягне вас вниз, тягне назад у минуле, в той час, як ви хочете рухатися вперед. Тяжко і неприємно програвати в якійсь угоді, але ще важче і неприємніше страждати від почуття провини з цього приводу. Ми всі робимо вчинки, про які потім шкодуємо. Іноді вони здаються нам великими помилками, але пізніше, озираючись назад, ми бачимо, якими незначними були наші провини насправді. Жаль, що викликає почуття провини, може принести хіба що безсонні ночі. Але я переконаний: минуле є минулим. Його не можна змінити. І навіть якщо ти справді зробив щось не так, жалкувати вже пізно – треба йти вперед.

Знаєш, втрата голови - це дуже серйозна втрата!

Бути чесним — на наші часи означає бути єдиним із десяти тисяч.

Турбота про поховання, влаштування гробниці, пишність похорону — це все швидше втіха живим, ніж допомога мертвим.

Хто витрачає крім того багатим не бувати.

Начебто разом із непорочністю залишає і розум людини.

... Не будь ні марнотратником, ні скнарою:
Лише в почутті міри справжнє благо.

Померти це нічого; жахливо - не жити.

Не виливай душу в брудну калюжу.

Дивно влаштована людина — вона засмучується, коли втрачає багатство і байдужий до того, що безповоротно минають дні його життя.