Наш час — мить. Хитається будинок.
Весь всесвіт перекинувся вгору дном.
Тремтіння і гріховні думки ганяй.
На землі настають останні дні,
Небосхил розсипається. Руйнується твердь.
Розпадається життя. Запанує смерть.
Ти високо піднісся, ворогуючи з долею,
але доля твоя тінню стоїть за тобою.
Ти душею до неможливого рвешся, поспішаючи,
але лише смертні муки пізнає душа.
Нарцисом, таким, про який йдеться в поемі Овідія є той, хто вважає, що знайшов себе, дивлячись у дзеркало. Його життя полягає у тому, щоб шукати своє відображення в очах інших людей. Ці люди існують для нього не як особи, а як дзеркало. Нарцис - це порожня оболонка, яка сама по собі не існує; це«напівлюдина», яка намагається створити ілюзію, щоб сховати свою порожнечу. Його доля лише спроба уникнути смерті. Ця людина, яку ніколи не вважали за людину, змушена грати в гру з дзеркалом, щоб повірити в своє існування. Ця гра, Як у калейдоскопі, повторюється і частішає, але даремно - людина залишається порожньою.
Надто добре знати майбутнє — це бути так замкненим у своєму майбутньому, що виключається будь-яка можливість із нього втекти.
Порядність виявляється у промовах, але куди вірніше - у справах.
Якщо людина постійно вказує тобі на твої недоліки, варто замислюватися не про те, щоб змінитися заради неї, а про те, чи варто вона взагалі твоєї уваги.
Кохання – почуття насамперед душевно-духовне. Через це їй зовсім не треба бути платонічною, бляклою та безтільною. Кохання – це захоплення. Але не захоплення плоті, а захоплення душ.
Оголосити себе супротивником будь-якого насильства так само розумно, як оголосити себе супротивником вітру, що дме в той чи інший бік.
Хороший учений завжди прагне спростувати свої теорії та припущення.
Хто відмовився від надмірностей, той позбувся поневірянь.