— Я хочу, щоб ви знали, якщо у вас є питання, я завжди поряд.
— Яким каналом йде серіал про педиків?
— Ну скажи йому, ти ж знаєш.
— Канал«Браво» по вівторках о десятій, о дев'ятій за центральним часом, о восьмій за гірським.
— Ти знаєш, що ти не моє улюблене обличчя в цьому смітнику і я з упевненістю можу сказати, що ти не відчуваєш до мене теплих почуттів.
- Я організувала чат "Кокс: чому я його ненавиджу". Правда там тусуюся тільки я, два ординатори та 14 000 колишніх наркоманів.
— Не притискайте мене так міцно, капітан Батлер. Усі на нас дивляться.
— А якби ніхто не дивився, тоді б ви не заперечували б?
I went to the woods because
I wanted to live deliberately,
I wanted to live deep and suck out all the marrow of life?
Для того, щоб почати все, що не було життя і не буде, коли я
говорю, що я не був живий.
Якщо ти чекав слушного моменту... то це був він.
- Як ваше стегно?
- Жахливо! Але дякую, що запитали.
— Я й гірше бачила. Правда! Я у морзі працюю.
Я бачив їх дуже близько. І від цього, зізнатися, не став думати про них краще.
Тому що світ наш уже не світ«Отелло». Як для«фордів» потрібна сталь, так для трагедій потрібна соціальна нестабільність. Тепер світ стабільний, стійкий. Люди щасливі; вони отримують все те, що хочуть, і не здатні хотіти того, що отримати не можуть. Вони живуть у достатку, у безпеці; не знають хвороб; не бояться смерті; блаженно не знають пристрасті та старості; їм не отруюють життя батьки з матерями; немає в них ні дружин, ні дітей, ні любовей — і, отже, нема тревоження; вони так сформовані, що практично не можуть вийти з рамок належного...
Я вірю в музику так само, як хтось вірить у казки.