Я вдячний за страх, тому що вперше в житті боюся, що людина, яка поруч зі мною, може мене покинути.

Я намагаюся розповісти про нього, щоб його не забути.

- Чоловік, закоханий у жінку з іншої епохи. Я бачу фотографію.
- Я бачу фільм.
— Я бачу непереборну проблему.
- Я бачу... носорога.

Право має існувати незалежно від його здійснення.

- Ти - симулянтка! Ти не вмираєш!
— Вибач?

Ви називаєте це прокрастинацією - я називаю роздумом.

А?! Повторюй! Усіх убити та втекти? Вибачте... Ці голоси... Ха-ха-ха, я жартую, Господи! Вони не сказали.

- Ти знав Христа?
- Знав?! Він винен мені дванадцять баксів!

Ласкаво просимо в реальне життя! Вона  досить паршива, але ти втягнешся!

Жахливо те, що краса є не лише страшною, а й таємничою річю. Тут диявол із Богом бореться, а поле битви – серця людей.