Для мене використовувати цей туалет все одно, що підкорити Еверест.

Охоче ​​вірю, тільки локшину з вух зніму!

У вас не буде другого шансу справити перше враження.

- Де запрошення?
- Запрошення?
- Запрошення! Чотири білі папірці з вашими іменами.
— Є сто тисяч папірців із портретом королеви. Зійде?

Іноді краще втекти і чекати, шукатимуть тебе чи ні.

— Значить, вам уже байдуже?
- Ні, мені не все одно. Мені настільки не все одно, що я хворий від цього.

Я володію тільки двома мовами — рідною та матюкою! (Леді, я говорю тільки двома мовами: звичайною і непристойною!)

Він надто зайнятий думкою про те, що не закоханий у неї, а тому не здивуюся, якщо він скінчить тим, що закохається.

- Ти або безумець, або геній.
— Це дві крайності однієї й тієї самої сутності.

— Ти з нами або проти нас.
— Я не з вами, але й не проти вас.
— А хіба ж так буває?
- Він віруючий, у них так заведено.