Якщо ви не заперечуєте, я йду спати. Те, що ми зробили, могло коштувати нам життя. Або гірше – нас могли виключити! (Нас усіх могли убити або, що ще гірше, виключити зі школи. А тепер, якщо ви не заперечуєте, я піду спати.)
Ми намагаємося змінити світ, роблячи при цьому помилку за помилкою.
- У хлопця проблема. Та ще й яка...
— Шшш!
— Він дерево... Співоче дерево... Ще й німецькою...
— Шшш!
- Хороший на мене шикати! Він же німецькою співає, ніби дерева мало було. Збожеволіти можна. Ну справи … І скільки вона йде?
- 4 години.
- Мати моя!
Горе, подібне до мого, позбавлене всякої гордості. Мені все одно, хто знатиме, як я нещасна. І нехай хто хоче тріумфує над моїм приниженням.
У самобичуванні є свого роду хтивість. І коли ми самі себе звинувачуємо, ми відчуваємо, що ніхто інший не має права звинувачувати нас. Відпущення гріхів дає нам не священик, а сама сповідь.
Будьте чесні і бідні, зробіть милість, але я не заздритиму вам. Я навіть не впевнена, що вас поважатиму. Я куди більше поважаю тих, хто чесний та багатий.
Деякі люди ніколи не божеволіють. Яке ж жахливе у них життя.
Чоловіки... Вони чомусь впевнені, що потребувати жінки — слабкість. Я не про те, щоб спати з жінкою, а про те, коли жінка по-справжньому потрібна.
Рим це місто-річка. Повз тебе одночасно проноситься минуле, сьогодення та майбутнє.
Знаєте, що я вирішив за десять років, що вільний? Щастя – у незнанні.