З безчесною людиною можна бути впевненим, що вона надійде безчесно, а от за чесною потрібно весь час доглядати, як би вона чого не витворила.

Головне — не та я, що тут лежить, а та, що сидить на краю ліжка і дивиться на мене, і та, що нині готує вечерю, і та, що возиться в гаражі з машиною чи читає книгу в бібліотеці. Все це — частки мене, вони й найголовніші. І я сьогодні зовсім не вмираю. Ніхто ніколи не вмирає, якщо у нього є діти та онуки. Я ще дуже довго житиму. І через тисячу років будуть жити на світі мої нащадки - повне місто! І вони гризтиму кислі яблука в тіні евкаліптів. Ось моя відповідь усім, хто ставить мудрі запитання.

Так легко бути добрим.

Тільки одне робить виконання мрії неможливим – це страх невдачі. (Є лише одна причина, яка робить мрію недосяжною – страх провалу.)

Націоналізм - це дурний півень, що кукарекає на своїй гнойовій купі.

Для тебе немає  різниці між правдою та вигадкою. Ти завжди граєш. Ця звичка – твоя друга натура. Ти граєш, коли приймаєш гостей. Ти граєш перед слугами, перед батьком, переді мною. Ти не існуєш. Ти – це лише незліченні ролі, які ти виконувала. Я часто питаю себе: чи була ти колись сама собою або з самого початку була лише засобом втілення в життя тих персонажів, яких ти зображала. Коли ти заходиш у порожню кімнату, мені іноді хочеться раптово відчинити двері туди, але я жодного разу не наважився на це боюся, що нікого там не знайду.

- Можна задати тобі питання? Це дуже дивно звучить, але... Клер щаслива? Тобто, на твою думку, вона  задоволена?
- Так, мені здається так, а що?
— Я дурно веду. Напевно тому, що це мій перший шлюб. Якщо ми прокидаємося вранці, а вона не каже мені, що щаслива до безумства, то я переживаю.

Вважається, що кожна наукова істина, що народжується, проходить три фази. Спочатку люди кажуть:«Цього не може бути». Потім вони кажуть: Це суперечить біблії. У результаті вони кажуть: "А так завжди і було".

Жили-були троє братів, і ось одного разу вирушили вони мандрувати. Ішли сутінками далекою дорогою і прийшли до річки. У брід її не перейти, у плав не перебратися. Але брати були обізнані в магічних мистецтвах. Змахнули вони чарівними паличками та виріс над річкою міст. Брати вже були на середині мосту, як раптом дивляться, чи стоїть у них на шляху хтось, загорнутий у плащ. Це була Смерть. І вонабула розсерджена, адже зазвичай мандрівники тонули в річці. Але Смерть була хитра. Вона вдавала, що захоплена магічною майстерністю братів і запропонувала кожному вибрати собі нагороду за те, що вони її перехитрили. І ось старший брат попросив у Смерті чарівну паличку, наймогутнішу на світі. І Смерть зробила її з гілки бузини, що росла неподалік. Другий брат захотів принизити Смерть ще більше і зажадав у неї силу викликати своїх близьких зі світу померлих. Смерть підняла камінчик, що лежав на березі і дав його середньому братові. Нарешті, спитала Смерть молодшого брата, чого він хоче. Той був наймудріший, а тому попросив дати йому таку річ, щоб він зміг піти туди, і Смерть не наздогнала б його. Невдоволена була Смерть, але довелося їй віддати йому свою мантію-невидимку.

— Знаєш, Джордже, мені завжди здавалося, що наше майбутнє не буде пов'язане зі світом академічних досягнень.
— Фред, я думаю так само.