Той, хто каже, що щастя не можна купити, просто не знає, де воно продається.
(Хто сказав, що щастя не купиш за гроші, не знав, де робити покупки.)

Час летить – це погана новина. Хороша новина – ви пілот свого часу.

Помірність - це все одно що звичайний нудний обід, а непомірність - святковий бенкет.

— Ти ще віриш у кохання?
— Не знаю, але не можна заводити дітей без кохання. Діти добре відчувають різницю.

Боротися за свободу - не злочин. Так само як боротися за право бути тим, хто ти є.

— А чому у вас там лише значок зі смайликом та пістолет?
– Одне – на випадок, якщо буде сумно, а друге – якщо буде дуже сумно.

Можливо, люди повинні пережити трагедію, щоби почати робити те, що люблять. (Напевно, потрібно постраждати по-справжньому, перш ніж ризикнеш зайнятися улюбленою справою.)

... Заткнися! Заткнися! Заткнися! Заткнися! Заткніться все! Хто ви такі, щоб давати мені поради та засуджувати мене?! Ви тільки й робите, що ногоєте, як вам важко у ваших стосунках! Так, так, так, знаєте, можете не дивитися на мене своїми страшними очима, я вас не боюся!«Ой, ні  Джордан приділяє всю увагу лише дитині!» Як, напевно, це тяжко для лікаря, який хоче, щоб всю увагу приділяли тільки йому! А ви двоє сваритеся з того моменту, як побралися! Ви думаєте, ваша проблема така унікальна, так? А може, ви просто злякалися? А ти знаєш, я вже готовий забути на секунду, як буквально місяць тому ти мені казала, що в тебе ніколи ні з ким ніколине буде жодних стосунків. Так кумедно дивитися збоку, як ти сама їх тепер і губиш! Єдине, що піднімає мені настрій — коли я сиджу вдома, втупившись у стелю і мрію, щоб поряд був хоч хтось із ким можна було б поговорити — це те, що ніхто з вас, ідіотів, не розуміє, які ви ж, млинець, Щасливі!

Ми ніколи не пам'ятаємо початок сну, адже так? Ми завжди опиняємось усередині того, що відбувається.

Ми відстали принаймні років на двісті, у нас немає  ще нічого, немає певного ставлення до минулого, ми тільки філософствуємо, скаржимося на тугу або п'ємо горілку.