— Джеку, тобі колись вдавалося на власні очі бачити джерело молодості?
— Вибачте, чи можна повторити питання?

Без змагань ми були б одноклітинними.

Які маленькі черевики.... Яке маленьке чорне плаття... І, чорт забирай, які великі трусики!

Коли я побачив її вперше, вона  збиралася повіситись у туалеті. Потім вона  пішла за мною. Спочатку вона  викликала в мене лише досаду. При цьому в мене в житті теж не ладналося, як і в неї. Але три дні, які я провів з Лайлою - це було найкраще, що я випробував у житті.

Настала пора безхмарних радощів - дуже недовга пора.

Цікавість не гріх, Гаррі, але треба бути трохи терплячою.

Іноді треба йти до кінця, незалежно від того, як важко.

Іноді ми хочемо сховатися від самих себе – ми не хочемо бути собою – надто важко бути самим собою. Саме в такі моменти ми звертаємося до наркотиків або алкоголю, щоб вони допомогли нам забути, хто ми насправді. Це, звичайно, тільки тимчасове вирішення проблеми, яка все одно повернеться, і іноді ці тимчасові рішення стають гіршими, ніж початкова проблема. Так, це дилема. Чи є відповідь? Звичайно є. Мудрий чоловік сказав з усмішкою:«Відповідь у самому питанні».

«Я Клементіна! Ви мене не почастуєте курчатою?»
І ти його взяла, навіть не дочекавшись відповіді, який інтимний жест, наче ми вже були близькі.

- Чому ти плачеш?
— Бо я дурниця!
- Це не привід, щоб плакати. Ось я, наприклад, плачу тому, що мене оточать дурні люди. Це мене засмучує.