— Я бачив твій пеніс і помітив там передбачувану меланому, яку варто було б перевірити.
— Коли ти його бачив?
— Учора ввечері, коли ти мився в душі.
- А ти де був?
— За вікном, у кущах. Це випадковий збіг, але якби ти визирнув за вікно, ти побачив би і мій пеніс.
- Що?! Як це? Чому?
— Бо він у мене стирчав, доки я дивився на твій...
— Заправляєшся зранку гамбургером?
- Я продав душу. Мені лишився рік. Проблеми ожиріння мене не турбують. (— Жуємо на сніданок чизбургер з беконом?!
— Я продав душу, через рік помру. Плювати на холестерин!)
Ми тут так веселимось, що зовсім забули і думати про решту світу. А чи не тому ми такі багаті, що решта світу бідна і нам справи немає до цього?
Любов – це спілкування не лише фізичне, а й духовне.
Звичайно, це правда, лорде Генрі. Якби жінки не любили вас, чоловіків, за ваші недоліки, що було б із вами? Жодному чоловікові не вдалося б одружитися, всі ви залишилися б нещасними неодруженими. Правда, і це не змусило б вас змінити. Тепер усі одружені чоловіки живуть як неодружені, а всі неодружені — як одружені.
Пам'ятаю, я думав:«На мішку немає ручок. Як вони її... піднімуть, як переноситимуть...» А вони просто схопили мішок і шпурнули її в швидку. От і все.
Може справді варто сподіватися тільки на те, що остання думка буде дуже приємною.
Тільки дурень принижує себе — адже у світі багато людей, готових зробити це за нього.
- А вам знайомий Шуберт, Шопен, Берліоз?
— Чи знайомий мені Берліоз? Дивно, що вам знайомий Берліоз.
- Я по ньому фахівець.
— Та гаразд, кого ви знаєте? З якого будинку?
— Що означає з якогось будинку? Ні, послухайте, це зараз Берліоз – район Парижа, а в 19 столітті він був композитором, письменником та критиком.