Хаос - це порядок, який ми нездатні зрозуміти. Це справжній порядок.

Хаос - це не провал. Хаос – це сходи. Багато хто намагався зійти на неї, але оступався і вже не намагався знову. Падіння ламало їх. В інших був шанс зійти нагору, але вони відмовлялися, продовжуючи чіплятися за владу, за Богів чи любов. Все це ілюзії. Реальна лише сходи, і важливий лише підйом нагору.

Ми створюємо свою власну, альтернативну реальність. Намагаємося створити світ із каміння та хаосу.

Світ, у якому ми живемо, сповнений хаосу, і його правила зрозуміти не просто. Чому деякі люди бідні, інші багаті? Чому деякі змушені бути біженцями, а інші у безпеці? Чому люди плюють на вулиці? І чому іноді, навіть якщо ти намагаєшся зробити щось добре, люди відповідають на це ненавистю? Не дивно, що люди здаються. Що вони перестають вірити у добре. Бо навіть якщо іноді здається саме так, ніхто не самотній. Кожен із нас є частиною великого хаосу. Через сто років у нас можуть бути машини, які могли б передбачити впливкожної дії, але поки цього не сталося, ми можемо довіряти цьому: страх поширюється, але, на щастя, кохання теж.

Не можна сумніватися. Сумніви породжують хаос і ведуть тебе до загибелі.

Знаєш, зовсім недавно я теж думала, що вже ніколи не зможу полюбити і що більше ніколи не любитиму. Але я така дурниця. Для кохання не існує перепон, вона  не боїться хвороб та стихійних лих. Вона  тим і прекрасна, що у всьому цьому мирському хаосі, сірості дощових днів і глибокій, похмурій безодні байдужості нам вдається знайти людину, яка здатна подарувати це чисте, світле, чудове почуття.