Безпросвітна жорстокість тривалий час не викликає більше жалості. Вона  викликає звикання. Емоції сильні на контрасті.

Перевага кіно – його здатність досягати досконалості. Тобто геніальний режисер може відзняти, зупинитися, перезняти, змонтувати та перемонтувати свою мрію доти, доки не вийде те, що він хоче.

Фільм хороший рівно настільки, наскільки хороший його лиходій.

Подібно до дівчаток, які просто бажають закохатися, ми також – просто хотіли зробити якийсь фільм.

Ми ненавидимо Захід, у всьому йому наслідуючи.«Які у них примітивні фільми, – обурюємося ми. - Це ж фільми не для нас. Це для одноклітинних». При цьому самі з захватом дивимося, як наприкінці фільму головний герой – не просто шафа, а шафа з антресолями – після фінального побоїща на порожньому ядерному полігоні цілує, цмокаючи закривавленими губами, героїню-заручницю серед трупів ворогів і груди загасаючих ядер його голову, в якій ніколи не може статися струс, тим більше – мозку

Усі сімейні фільми починаються з убивства: Король Лев, Бембі, Пила 7...

Я не хочу сказати, що фільми можуть змінити світ, але якщо ми зможемо змінити сприйняття хоча б однієї людини, ми зможемо змінити її світ.

Навіть якби Тарівердієва кремували, його б порох перекинувся! Вкотре. Кінороби примудрилися разом із музикою потягнути ще й по суті сцену, при цьому жодної логіки, яка б підводила персонажів до вчинків, природно немає. Нахера? Замість розвитку характерів просто підкинули нам асоціації.«Ми такі самі, як вони! Ми такі самі! У нас музика та сама, значить і все інше таке ж! Ну, відчуйте Новий рік, у нас Тарівердіїв!» Тільки ви не такі. Ви нахабні ділки-імітатори, мімікріруючі сутенери, що підлаштовують свої фільми-повії під будь-що або будь-кого, аби їх купили.

Французькі фільми завжди заплутані.

— Мені не дуже подобається такі фільми.
- Які?
- Фільми із субтитрами.
- Що? У твоїй школі не вчили читати?