За всякої мінливості фортуни найтяжче нещастя в тому, що ти був щасливий.
Фортуна любить відчайдушних.
У момент розпачу Фортуна благоволіє нахабнішим.
Чим більше природа і фортуна обсипають людину своїми милостями, тим більше перешкод розставляє на його шляху доля, яка бере на себе роль небесного правосуддя, яке, як відомо, служить людям прикладом і уроком.
Фамільне надбання, накопичене багатство і всі інші дари фортуни відіграють мізерно малу роль у сукупності моральних якостей і в славних діяннях людських; все це переходить гідним, так само як і негідним, заслужено, а також і незаслужено лише грою випадку… Зате кожен є дітище своїх діянь і особистих заслуг, і не має значення, звідки ми прийшли, якщо ми навіть знаємо, від кого ми походять...
Фортуна усміхається і тим, кому спочатку не щастить.
Фортуна благоволіє сміливцям.
Фортуна вибирає гідних.
Фортуна куляста, і не дивно, що вона не завжди випадає найгіднішому і кращому.
Жінці немає справи до закоханого в неї, поки він не втратив до неї інтерес, і так само, поки ви не клацнете пальцями під носом у Фортуни, і не повернетеся до неї спиною, вона не посміхнеться вам. А на той час вам уже все одно, посміхається вона чи хмуриться. Що варто їй посміхнутися, коли ця посмішка ще могла б піднести вас на вершину блаженства! У цьому світі все трапляється надто пізно. Доброчесні люди кажуть, що так і має бути, оскільки це доводить гріховність честолюбства.