Ми безтурботно прямуємо до прірви, затуливши очі чим попало, щоб не бачити, куди біжимо.

Люди робитимуть одне й те саме, як ти не бійся.

Потім він перестав бути серйозним і став надзвичайно веселим, почавши висміювати нас і нашу військову гордість, наших великих героїв, непорушну славу, могутніх царів, стародавніх аристократів, освячену віками історію - він сміявся і сміявся, поки нам не стало нудно від цього сміху; нарешті він трохи заспокоївся і сказав:«Хоча, за великим рахунком, це не смішно, тут є свого роду сантимент, якщо згадати, наскільки короткі ваші дні, як інфантильна ваша показна пишність, якими тінями ви є!»