Світ, у якому ми живемо, просочений фальшю.

Якщо людина скритна і замкнена, то навіщо їй брехати і вдавати? Це ж величезна витрата енергії. Простіше нічого не говорити. Прихована і замкненість і відверта фальш – два різні способи досягнення однієї й тієї ж мети: не дати оточуючим дізнатися, який ти насправді. Чи не відкритися. Зазвичай людина вибирає лише один спосіб, залежно від свого характеру та стилю мислення. Обидва одночасно погано поєднуються.

Так, я людина, яка тонко відчуває фальш. Але саме тому я не можу жити, не зневажаючи від душі самого себе.

Різання. Що він називає різкістю? І хіба я різка? А може, я просто не маю  часу делікатно обманювати, прикриваючи гірку правду фальшивою позолотою хороших манер.

Нам не прищепили цієї культури. Я все життя виходила з того, що романтика чи померла, чи вона  фальшива.

Смуток був набагато чесніший, ніж штучна життєрадісність, яка була нині в моді: фальшивий каркас пустоголового оптимізму, яким затулявся відчай, що гніздяться в кожному серці.

Немає брехливішої фрази, ніж«я поважаю її як жінку». Фальш відчувається за милю. Поважати можна лише людину і лише«як людину». Решта — погано замаскована поблажливість.

Фальш і лицемірство справляють більше враження, ніж істина.