Урок, який я витягнув і який слідую все життя, полягав у тому, що треба намагатися, і намагатися, і знову намагатися - але ніколи не здаватися!
— А ти змінилася, Катерино. Раніше ти не була такою жорстокою.
— Вчителі добрі були.
Життя - це нескінченне повторення. Те, що ми не зрозуміли вперше, відбувається з нами знову. Трохи інакше. Якщо ми, як і раніше, не розуміємо, подія повертається доти, доки ми не засвоїмо урок остаточно.
Ніщо не губиться, ніщо не минає безслідно. Якщо ви мандрували безмежними просторами і наважувалися любити всякі дурниці, ви зможете навчитися чомусь навіть від найпримітивніших штуковин, підібраних на життєвому шляху і відкладених убік.
Будь-яка людина в нашому житті з'являється в ній саме тоді, коли ми найбільше потребуємо уроку, який він із собою несе.
Свій головний урок я засвоїв без вчителя: зрештою, всі ми самотні й навколо нас нічого, крім холодної чорної пустелі вічності.
— Асоко, пробач мені.
- За що?
— За те, що лишив тебе, що дозволив тебе схопити. Це я винний!
- Ні... вчитель. Ви не винні.
— Треба було бути уважнішими, докласти більше зусиль. Я...
— Ви зробили все, що могли. Все, що мали зробити. Коли я опинилася там, одна, все, що в мене було — це ваші тренування та уроки, які ви дали мені. Тільки завдяки вам я вижила. Понад те, я змогла допомогти вижити й іншим.
— Навіть не знаю, що сказати...
— Я знаю. Спасибі, учитель.
— Завжди будь ласка, мій падан.
Казка брехня, та в ній натяк!
Добрим молодцям урок.
Минуле не змінити, але можна витягти з нього уроки...