Хто не вміє вдавати, той не вміє і царювати.

Самостійно приймати рішення, звичайно, цікаво і почесно, але іноді це моторошно вимотує.

Кажуть, що найкраще правило політики — не надто керувати. Це так само вірно й у вихованні.

Мистецтво керувати - це "ні", "так", "ні"... І знову "так" до наступного "ні".

Вами керує той, хто вас злить.

Якщо ви не керуєте реальністю, вона  починає керувати вами.

До кожного підбирати відмичку. У цьому мистецтво керувати людьми. Для нього потрібна не відвага, а вправність, уміння знайти підхід до людини. У кожного своя пристрасть - вони різні, бо різні природні схильності. Всі люди - ідолопоклонники: кумир одних - почесті, інших - користь, а більшості - насолода. Штука в тому, щоб вгадати, який у когось ідол, а потім застосувати належний засіб, ключ до пристрастей ближнього. Шукай першодвигун: не завжди він піднесений, частіше низинний, бо людей порочних більше, ніж порядних. Треба застати натуру зненацька, намацати вразливе місце і рушити в атаку ту саму пристрасть - перемоганад свавільною натурою забезпечена.

Поки Ви не зможете керувати своїм часом, ви не зможете керувати нічим іншим.

Поки ви не навчитеся не звертати уваги на зовнішні обставини і робити те, що вам треба робити, незалежно від чого, вас так і будуть тримати під контролем.

Нещасною або щасливою людину роблять тільки її думки, а не зовнішні обставини. Керуючи своїми думками, він керує своїм щастям.