Він – це хтось і ніхто.
Вже багато років носить він своє приклеєне до голови обличчя і свою пришиту до ніг тінь, досі не розуміючи, що важче. Часом у нього виникає невгамовне бажання відірвати їх, повісити кудись на цвях, а самому залишитися на підлозі, подібно до маріонетки, у якої чиясь милосердна рука обрізала нитки.

Від нього залишилася лише тінь, яка падала на спогади про нього.

Тінь живе лише за світлі.