Батьківщину я ненавиджу, в той же час, виявляється, здатний підібрати на вулиці облізле кошеня і з нескінченною турботливістю виходжувати його у власній кишені, складаючи державні іспити.

У мене був нервовий зрив у 2002 році, після нього я і став дбати про кішок – це вилікувало мене. Я був зовсім втрачений, не бачив сенсу жити. Це реально допомагає, зараз я щасливий, завдяки їм, інакше мене тут не було б, ніякі таблетки не врятували б. Я вірю, що одужав, благородячи турботі про них. Раніше я не міг ні говорити, ні сміятися, а зараз!... Скажімо так, вони змушують знову полюбити життя.

Якщо тебе лякає турбота з боку чоловіка, то тебе ніколи раніше по-справжньому не любили.

Про людей можна дбати, але не можна робити за них вибір.

Підтримка украй важлива штука. Коли на сходнях, подолавши півдорозі, ти відчуваєш, як у тебе тремтять коліна, тебе охоплює страх, тобі здається, що ти здурив, — найближча людина простягає тобі руку і киває: так, ти справді здурив, але в цьому немає  нічого страшного.

Усім потрібен хтось, кому не байдуже, чи повернемось ми додому.

Добре почуваєш себе у своїй шкурі, поки є людина, яка цю шкуру гладить, зігріває її своїм теплом.

Коли у відносинах все легко і невимушено, не думається про те, що жінці мало того, щоб хтось був із нею в ліжку. Їй треба, а подекуди й болісно потрібно, щоб хтось подбав про неї.