У вухах уривки теплого балу,
а з півночі — снігу сивої —
туман, з кровожерним обличчям канібала,
жував несмачних людей.

Я не сказав ні слова, пішов у тумані. І незабаром знову забув. І зовсім не думав, що став письменником.