Ми справді самі вигадуємо трагедію, щоби якось заповнити порожнє життя.

Усі жінки згодом стають схожими на своїх матерів. У цьому їхня трагедія. Жоден чоловік не буває схожий на свою матір. У цьому його трагедія.

Джордж Бернард Шоу  якось сказав: "У житті є дві трагедії: Перша - це втратити пристрасть у своєму серці, друга знову знайти його".
Схоже Шоу  кілька разів розбивали серце...
Походу Шоу  був тупицею, трагедії бувають, що ж тепер здаватися? Піти? Ні! Коли твоє серце розбите — треба боротися за те, щоб залишитися живим. Так треба! І цей біль і є життя - страх, неспокій, нерозуміння того, що на тебе чекає краще майбутнєі за нього треба боротися...
Шоу  мав рацію. Коли ми прагнемо того, що покращить наше життя: гроші, популярність, слава — ми забуваємо про головне. Про прості речі, такі як дружба, сім'я, любов. Про те, що в нас уже є...
Так, втратити пристрасть — це трагедія, але знайти її знову це все, про що ти можеш мріяти... Моя мрія збулася, і якщо це трагедія, то нехай так... нікому її не віддам...

Дівчинка моя, кожна людина живе зі своєю трагедією. І кожен справляється з нею як може: хтось працює цілодобово до самозабуття; хтось намагається втекти від минулого, і міста миготять, як у калейдоскопі. А хтось варить джеми, живучи під гнітом неможливість зустрічі з тим, кому зробив боляче.

"Я тебе люблю" - ці три слова - початок будь-якої трагедії...

Ось найбільша трагедія життя — щось завжди змінюється.

Вашій трагедії вистачить на п'ять комедій.

Легко втекти і сховатися, коли трагедія входить у наше життя. Секрет до продовження вашого шляху – використати свій досвід – і добрий і поганий – створити найкращу версію себе.

Ми любимо трагедію. Ми обожнюємо конфлікти. Нам потрібний Диявол, а якщо Диявола немає, ми створюємо його самі.
Це не добре і не погано. Це просто спосіб існування людей. Вони так влаштовані, люди. Рибки плавають. Пташки літають.

Трагедія не в тому, що кохання минає. Трагедія — це кохання, яке не минає.