На те ти і чоловік, на те ти і солдат, щоб усе терпіти, все знести, якщо до цього потреба покликала.
Ще граф Монте-Крісто. Дряпався у себе під землею чайною ложечкою двадцять років, щоб вибратися на поверхню. Теж ідея фікс. Помститися комусь хотів. Самі б так і так без нього загнулися. Міг почекати ще двадцять років, коли такий терплячий.
Мені завжди страшенно подобалися слова Дорі:«У мене терпіння вола». Я бачу в них щось хороше, певну переконаність і чесність ; Коротше кажучи, у цих словах закладено глибокий зміст, вони – вислів справжнього художника. Коли думаєш про людей, з чийого серця виливаються подібні слова, вся балаканина про«природну обдарованість», яку так часто чуєш від торговців картинами, здається мені мерзенним карканням. "У мене терпіння" - як стримано і гідно це звучить! Такого торговці картинами ніколине скажуть, навіть якщо не все, що вони говорять, схоже на вороння каркання. "Я не художник", - як можна так жорстоко відгукуватися про себе? Хіба не можна стати терплячим, хіба не можна навчитися терпінню у природи, бачачи, як повільно дозріває пшениця, бачачи, як усе росте? Хіба можна вважати себе настільки мертвим, щоб припустити, що ти вже ніколи не зростатимеш? Хіба можна навмисне перешкоджати власному розвитку? Кажу все це для того, щоб пояснити, чому розмови про те, чи ти обдарований ні, здаються мені такими дурними.