Один випадковий вчинок тягне за собою інший, інший наступний, а в кінці виникає закономірність! — Теорія хаосу.

Теорія хаосу правильна, ще, що хаос зовсім хаотичний, а повністю контролюємо.

Помах крил метелика в Азії створює рух повітря, який поступово наростаючи, здатний викликати руйнівний циклон біля берегів Флориди.

На початковому етапі події можуть здаватися випадковими, але поступово проявляється зв'язок, і зрештою всі частини цілого складаються.

Великі події завжди починаються буденно. У когось засвітилася фотоплівка, щоб через півстоліття було створено атомну бомбу. Когось висікли за неуспішність і посадили за уроки на жорсткому стільці, і він винаходить водяні матраци. Світ складається зі сплетіння причин і наслідків, і дехто стверджує, що це гармонія. Ніщо, запевняють вони, не випадково, і долі наші вирішені наперед. Втім, їх залишається все менше, таких людей, головним чином через їхню манеру переходити вулицю, покладаючись на долю більше, ніж на сигнали світлофора. Представники ж філософської школи, заснованої на так званій теорії хаосу, навпаки, виживають і множаться, бо намагаються зовсім не переходити вулицю.

Світ недосконалий. Засадами суспільства є користолюбство, страх і продажність. Конфлікт мрії з дійсністю не вщухає тисячоліттями. Замість бажаної гармонії землі панують хаос і безладдя. Більше того, щось подібне ми виявили у власній душі. Ми прагнемо досконалості, а навколо тріумфує вульгарність.

Коли навколо плутанина, тому, хто точно знає, чого він хоче, легше досягти мети.

Будь-яка справа важлива, навіть найдрібніша і, на перший погляд, незначна. Маленький камінчик тягне за собою в прірву величезні брили, і від такого каменепаду неможливо сховатися.