Я чекатиму на тебе все життя з умовою, що ти поспішаєш мені передзвонити.

- Як ти?
- 20 разів дзвоню, і весь час автовідповідач.
- Добрий знак.
- Добрий знак?
— Якщо не відповідає, то боїться не встояти!

…зателефонував хтось, як йому тоді здавалося, надзвичайно важливий; тепер-то він згадати не може, що це був за дзвінок, ось що творить з нами час.

— Привіт, люба.
- Хто це?
- Ауч. Хіба минуло так багато часу?
- Клаус...

За дзвінком дзвіночки починали їсти. Спочатку суп. Супницю треба було передавати у чіткій послідовності від старших до молодших. Якщо не хочеш суп – сиди і чекай на наступний дзвінок. За другим дзвінком дозволялося накладати друге і салат. Після третього дзвінка - чай, варення, фрукти (якщо є). Четвертий дзвінок – закінчення трапези. Покласти собі можна не більше четвертої частини від другої страви, салату чи супу. Брати можна лише один раз, не підкладати, навіть якщо їжа лишається. Взяти можна два шматки білого хліба і два чорного, не більше. Ділитись їжею ні з ким не можна, з собою нести не можна, не доїдати те, що поклав собі в тарілку, теж не можна.

Вони посміхаються, коли ти дзвониш їм, але вони не мають часу зателефонувати тобі.

Комусь варто було б взяти на себе працю підрахувати, скільки років свого життя жінка проводить в очікуванні дзвінків від чоловіка.

Телефон уже не ключ, а замок. Величезний амбарний телефон, який не зламати. Він не піддасться. Здоров'яний, старий, пластмасовий, червоний телефон. Він не дзвонить. Вона  мені не дзвонить. Ти не дзвониш. А за вікном знову дощ. Можна ж збожеволіти! Як ти не божеволіла всі ці роки? Скільки разів дивилася на свої вени, вивчаючи їх із хірургічним інтересом. Скільки разів висипала на долоню жменя транквілізаторів, які можуть дати не лише здоровий сон без снів, а й темряву без дощу? Я ***ався думати про це. Я подзвонив тобі сам.

— Куди ти дзвонив?
- Далеко
- Богу?
- Ні. У Лондон.
— Бог  живе у Лондоні?
- Ні, там живе моя мама.
- Твоя мама - Бог?
- Лорелай...
- Бог - Жінка!

Дзвоніть пізньої ночі мені, друзі,
не бійтеся перешкодити і розбудити;
жахливо близька година, коли не можна
і нікуди нам буде зателефонувати.