Справді, виражаються іноді про«звірську» жорстокість людини, але це страшно несправедливо і прикро для звірів: звір ніколи не може бути такий жорстокий, як людина, так артистично, так художньо жорстокий.
Виховуючи дітей, ти іноді розумієш, чому у природі деякі тварини поїдають своє потомство.
Я… машин не люблю. Розумієш, мені не цікаво. Краще б я собі завів коня, чорт забирай. У конях хоч є щось людське. З конем хоч поговорити можна.
Держава, яка погано ставиться до тварин, завжди буде жебраком та злочинним.
І у людей, і у собак одне бажання бути улюбленими.
Скільки років відібрав він у всіх цих тварин, яких убив? Скільки років життя занапастив одного дня, коли вранці на тому самому схилі гори підстрелив трьох ведмедів, а ввечері, в долині — двох карибу? Усі разом — не менше ста років. Сто років биття серця за кілька хвилин пристрасті, що захлеснула мисливця!
Тварини… Вони всі розуміють. З ними по-доброму – і вони по-доброму.
Коли мені було чотири, двоюрідний брат дав нам на літо собаку. Я її лягнув. Батько сказав, що у нашій родині не прийнято бити тварин ногами. Коли мені було сім, я оплакував смерть моєї золотої рибки. Я дізнався, що батько викинув її в унітаз і змив. Я сказав батькові — іншими, зовсім не такими пристойними словами, — що в нашій сім'ї не прийнято викидати живих істот в унітаз.
Найгірший вид марнотратства — провести життя на зразок тварини, навіть не зробивши спроби в ній розібратися.