Для мене таємність вже не існує. Я знаю всі секрети, ядерні коди, можу підірвати країни НАТО за абеткою.

Допуск до таємниць мені ні до чого, розумна людина вміє отримувати інформацію звідусіль.

І не треба дивитися на мене такими відданими очима. Нічого такого потаємного я тобі не довіряв. Та про це весь Петербург балакає. І все під страхом смертної кари.

Секрети не монети - під час передачі вони втрачають цінність.

Я відчуваю огиду до тих, хто вважає мудрістю повторення чужих думок; хто думає, що непокора є сміливість, а викриття чужих таємниць — правдивість.

Та хіба таємницю довго вбережеш, коли мирська чутка, що морська хвиля, все виплескує назовні.

Слава, звичайно, штука важлива і цінна, але для справжнього задоволення таємниця все-таки краща.

...бо побоювання за чужу таємницю завжди здаються перебільшеними...

Люди забувають, як це приємно, коли всі таємниці розкрито. Погані чи хороші, головне, що більше не треба мовчати, подобається вам це чи ні.

Жоден смертний не здатний зберігати секрет. Якщо мовчать його губи, кажуть кінчики пальців; зрада сочиться з нього крізь кожну пору.