Кожна жінка має право на секрет.

Я ніколи сам не відкриваю своїх таємниць, а страшенно люблю, щоб їх відгадували, бо таким чином я завжди можу при нагоді від них відмовитися.

Двоє можуть зберігати секрет, тільки якщо один із них мертвий.

Він уявив, як вона скаче на чолі загону своїх селян, ведучи їх у бій. Представил, как она тащится из последних сил, словно подстреленная птица, пытаясь спастись от гонящихся за ней по пятам солдат короля… Здесь брала начало тайна, которую ему, возможно, уже никогда не разгадать, и он, негодуя, сознавал, что и в этом Перетворенні Анжеліки сповна виявилося Вічно Жіночне.

Новина, яку знає одна, невідома нікому. Таємниця, відома двом, вже не зовсім таємниця, але є хоча б шанс, що вона залишиться такою. Новина ж, яку знають троє, відома всьому світу.

Усі секрети треба тримати насамперед у своїй голові.

Будь-яка хвилинна слабкість ризикує перетворитися на таємницю, яка здатна якось зруйнувати нам життя... Хтось зберігає свої таємниці заради близьких... Хтось готовий розлучати близьких людей, оберігаючи свій секрет... А хтось не може довірити таємницю навіть самому собі.

Фільм має жити своїм життям. Абсурдно, якщо режисер змушений використовувати слова, щоб пояснити, про що його картина... якщо глядачеві заздалегідь розповісти, як було зроблено якийсь епізод і що він означає, то потім ці робочі деталі ввійдуть у безпосереднє сприйняття фільму. І тоді вся картина стане вже іншою. Тому я думаю, що найціннішим і найважливішим є створення простору фільму, а будь-яка спроба озвучити техніку створення порушує враження.

Усьому є причина. У будь-якого мурахи, у всякої комашки є завдання. Ми можемо лише здогадуватися про великий перебіг розвитку. А вже людина… і зовсім скринька із секретом.

На світі існують таємниці, які перевершують людське розуміння.