Регіна Бретт. Бог ніколи не моргає
Старі та діти вміють жити. Ці хлопці, які стоять на різних полюсах життя, веселяться, як ніхто інший. Їм байдуже, що думають оточуючі.
Старі та діти вміють жити. Ці хлопці, які стоять на різних полюсах життя, веселяться, як ніхто інший. Їм байдуже, що думають оточуючі.
Насправді найстрашніше натовп, який за чисту монету приймає брехню... Нічого не пропонує, нічого не розуміє, лише підкоряється стадному інстинкту і танцює під дудочку чужих думок, що гарно звучать і зручні. Вони не замислюються ні на йоту про те, що можуть помилятися, навіть не здогадуються, наскільки безглуздо і безповоротно шкодять іншим людям. І за свої вчинки вони не мають наміру відповідати. Найстрашніше — такі ось люди.
Чужа думка абсолютно неважлива. Ніхто не знає, що відбувається за зачиненими дверима.
Скільки людей, і здорових і сильних, не відрізняють своїх власних, богом даних їм почуттів від почуттів спільних, вуличних. Ці люди і в ліжко лягають з тим самим розчиненим, для всього відповідним задоволенням, з яким сідають за стіл: аби насититися. І плачуть, і сміються вони, озираючись навкруги — видно, чи чути, що вони плачуть і радіють, не даремно витрачатись на сльози.
Люди хвалять чи лають найчастіше те, що прийнято хвалити чи лаяти.