ВІН: Привіт. Як я радий, що ти є. Я чекав тебе. Чекати. Чи не те ж саме, що нудьгувати?

ВОНА: Ні. Для мене немає. Коли я чекаю, я не прокидаюся о 5—й ранку, відмовляючись від найкращих снів. І не приходжу на роботу, коли ще нема семи. Коли я чекаю, молоко не здається мені несмачним. А коли сумую, так.

— Ви по ній сумуєте, за тією ким були... яку вже не пам'ятаєте?

— Це як нудьгувати суходолом, коли запливаєш далеко в море. Вона  під тобою глибоко, недосяжна. Ти пливеш над нею і не можеш торкнутися, але вона там.

Мовчання телефону – найогидніше з усіх мовчань, коли у режимі очікування.

Я не сумую за ним. Я сумую за уявленням про нього.