Ще 40 років тому здавалося, що у світі людей є консенсус навколо тези про те, що жодна мета не може виправдати загибель людства в атомному вогні. Тепер ми знаємо, що така мета є: людство можна перевести за право кримчан не вивчати українську мову.
Все добре, все добре... Боже мій. Світла звична юдоль. Але розболілося знову минуле, і не минає цей біль.
Після чергової вистави, вже в гримерці, дивлячись на квіти, записки, листи, листівки, Раневська нерідко помічала:
— Як багато кохання, а в аптеку сходити нема кому...
— Привіт, люба.
- Хто це?
- Ауч. Хіба минуло так багато часу?
- Клаус...
У мене немає друзів, які відвідують мене. Страшно думати про те, як люди кажуть приємні речі та посміхаються, а потім просто не приходять.
Я не знав, як пояснити їй те, що я хотів сказати. Соціопатія - це не тільки емоційна глухота, але ще й емоційна німота. Я почував себе, як Сімпсони на нашому телевізорі з вимкненим звуком: вони розмахували руками і кричали, не вимовляючи жодного слова. Ми з мамою немов говорили різними мовами і ніяк не могли зрозуміти одне одного.
Не повіриш, а я заздрю тобі. Найкращий час, потім виростеш — орати, терпіти, орати... Чого, навіщо... Бігаєш, метушишся, куди?
... і, звісно, вона бажає йому щастя; однак є в неї одне прохання: якщо колись, через багато днів, панові на березі моря доведеться побачити чайку, що самотньо ширяє в небі, нехай він знає, що це бідна душа тієї жінки, що любила його і померла, проживши одна в тузі на далекому острові, і ось, коли він побачить цю чайку, вона просить вимовити хоча б її ім'я, яке він збереже у своїй пам'яті, і тоді вона навіть після смерті позбавиться непереборної гіркоти образ.
Буває, що людина боїться, нічого не зробивши, почувається переможеною не тому, що ризикувала, а тому, що відмовилася від ризику.