Мене лякають величезні міста. Адже вони жахливі мишоловки на випадок ядерної війни, і урядам не завадило б це передбачити. Я не говорю про пряму поразку ядерними ракетами чи бомбами. Кожному очевидно, що люди, як навмисне, зібрані, щоб стати перед загальною та швидкою смертю.
... Усі ми живі острівці, які кричать один одному брехню серед океану взаєморозуміння.
Залишатися примарою значно простіше. Тоді твій образ поступово огортається романтичним флером і стає лише яскравішим, а не тьмяніє під дією суворої реальності.
Вона не могла говорити з ним, тому що не знала слів, які він знав, а він не розумів слів, які вона говорила.
Ложка життя, дві ложки життя. Стара, пом'ята, вищерблена, бляшана ложка, до країв заповнена чимось, що мало б бути солодким, але насправді переповненим гіркотою, чимось, що минуло і пішло, і чого ми навіть не встигли випробувати — нашим життям.
Варто вітру подути,
і хмарка з гірської вершини
спрямовується в далечінь
без роздумів, без жалю -
як твоє жорстоке серце.
У чоловіка є тільки два шляхи - або він стає рабом жінки, або перетворюється на ката, вбивцю, що терзає її тіло і душу.
Будь ласка, не хвилюйтеся, нехай я вам щойно пригрозив.
Все це — хвастощі — я не лютий.
Я не злий.
Я - підсумок.
Справжня самота — це присутність людини, яка тебе не розуміє.