Як істота, що мислить, може не розуміти, що, посміюючись над людиною, яка щиро до неї розташована, вона скочується в болото, звідки її ніякими силами не витягнеш?

Якщо слабка і дурна людина зла — це неприємно, а якщо зла стає сильна і розумна — це швидше страшно, хоч і сумно одночасно.

Яке слово, яка банальність, яке зауваження, кинуті ним, довели Пітера до такого? Яке слово, яка банальність, яке зауваження могли б його зупинити?

Настрій був поганий. Нічого не хотілося робити, і ніщо не тішило навіть наступний марш, наступ, бої, до яких він так рвався.
— Над чим, лейтенанте, задумався? — гукнув навідник.
- Та так. Жахливо все погано, Мишко, - поскаржився Саня.
— Не журіться, лейтенанте, ще буде й гірше.

Ти це бачив? Це життя повз минає...

— Ми ніколи не постарімо! - Закричали ми. — Цього ніколи не станеться!

Коли сказано всі слова,
Написані всі думки,
Коли питань не залишилося
І зустрічі припинилися, -
Прощаються всі образи,
Окрім однієї -
Що ж ти, сука, мене не полюбив?!
Невже важко було...

— Якби ці льотчики її знали хоч трохи, — сказав якось Нелсон, — вони б навіть у ліфті з нею не поїхали. Коли літак злітає, вона  щоразу молиться, щоб він розбився. У неї замість совісті потяг до смерті, вона  народилася самогубцем, диво, що вона взагалі дожила до зустрічі зі мною.

Просто є такі люди, вони... вони надто багато думають про те світло і тому ніяк не навчаться жити на цьому...

Душу формує і дитячий садок, і сім'я. Але перш за все школа! Я в перший клас пішов 1943-го. Зима, війна... Який сніданок тобі вдома зберуть? Чай  трав. Шматок хліба. А в школі з самого ранку топилася грубка. Після другого уроку вчителька заварювала чай  на тих же травах, кожному наливала в його кухоль трохи розведеного сахарину — особистого! Відчинялися двері — і черговий вносив лист, на якому лежали пиріжки. З чим вони були, не пам'ятаю, але вони здавались нам найсмачнішими на світі! Ми їх їли, сьорбаючи окріп, а вчителька в цей час розповідала різніісторії. Це називалося - виховання! Це називалося - турбота! Турбота про наступне покоління. З цього починається виховання любові до Батьківщини, коли ти відчуваєш турботу Батьківщини про себе. А зараз я слухаю всі ці міркування – платну освіту, елітні школи… Я взагалі не розумію, що це таке – елітні учні. Що таке елітні собаки чи коні – розумію. А елітних людей не знаю – знаю освічених. Інтелігентних знаю. Спробазамістити один клас іншим — інтелігенцію на еліту, ступінь елітарності якої визначається рівнем їхнього доходу, — породжує розшарування, а з ним дику душ, яку ми отримали.