– Про тебе складуть тисячі пісень.

— Сумних?

— Вони найкращі.

Я прокидалась у смутку, засинала у смутку і хотіла перебувати у смутку. Такий був період.

Краса та любов не вічні, я знаю. І від смутку не втекти. Напевно, всяке велике щастя трохи сумне. Краса — це пахощі троянд, а троянди в'януть.

Мені сумно та легко; печаль моя світла;
Смуток мій сповнений тобою.

— Я працюю на благо нашої справи.

— Ти журишся. А коли ти журишся, ти приймаєш невірні рішення.

Якщо довелося закохатися, будь готовий до смутку від розлук.

— Деякі люди зарано починають засмучуватися, — сказав він. — Здається, й причини ніякої немає, та вони, мабуть, зроду такі. Дуже вже всі до серця приймають, і втомлюються швидко, і сльози в них близько, і всяку біду пам'ятають довго, от і починають засмучуватися змалку. Я знаю, я і сам такий.

Мені здавалося, що навіть небо плаче, заглядаючи у вікно моєї кімнати.

Узи смутку ― із найміцніших. Немає  більш тісної спільності, ніж загальне горе.

Але геть смуток — для неї зараз не час: веселитися так веселитися, танцювати так танцювати — ось мій девіз, а чи є підстава для веселощів і для танців, чи ні  — не важливо. Чим частіше себе пересилуватимеш, тим бадьоріше почуватимешся.