Ви могли стати добрим адвокатом, я був би радий прийняти вас на практику, але... Так уже вийшло, що ви пішли іншим шляхом. Це справжня трагедія для суду — бачити, яке жахливе витрачання людського життя тут сталося.

Легко не красти. Тим паче – не вбивати. Легко не бажати дружини свого ближнього. Набагато важче – не судити. Можливо, це і є найважчим у християнстві. Саме тому, що гріховність тут невідчутна. Подумаєш – не суди! А тим часом,«не суди» – це ціла філософія.

Правосуддя має бути жорстоким. Особливо з тими, хто відмовляє.

У суді немає  істини, лише ваша версія того, що сталося проти них. Так працює система правосуддя: суть не в тому, що правильно і чесно, а в тому, щоб розповісти найпереконливішу історію.

Суддя, який не здатний карати, стає зрештою спільником злочину.

Законодавство має бути голосом розуму, а суддя – голосом закону.

Ніхто у нашу судову систему не вірить. Та й насправді, надто багато справжніх запеклих убивць, взятих зі зброєю в руках над тілами жертв, виявляється на волі дуже скоро.

Про державу найкраще судити з того, як у ній судять.

- Пане суддя, я протестую!
- Чому?
— Тому що це ламає мій захист!

Суд – це театр. Хто краще бреше, той і виграє.