…Ні у кого не може бути більше однієї думки, навіть у так званих точних науках. Завжди у всьому, що робимо в цьому світі, ми обмежені власною суб'єктивністю. Але у нашої думки можуть бути величезні крила, якщо ми дозволимо їм розвернутися.

Усьому об'єктивному гріш ціна, значення має лише те, що суб'єктивно.

Просто навколишній світ дуже часто підтверджує дивне правило: чим давати речам об'єктивну оцінку, краще сприймати їх як тобі зручно — і наблизишся до справжнього розуміння цих речей.

Якщо хочеш побачити правду, - відсік суб'єктивність.

Для мене має значення лише один світ – суб'єктивний світ людини, який кожен створює собі сам.

Час. Неможливо його побачити, неможливо його почути, зважити чи виміряти у лабораторії. Це суб'єктивне відчуття перетворення. Те, що ми є в порівнянні з тим, чим ми були миттю тому, перетворюючись на те, чим ми станемо ще за мить.

Коли двоє роблять однаково — виходить все-таки не одне й те саме.

Моя тюремна камера – моя фортеця.

Перебуваючи в однакових обставинах, люди все ж таки живуть у різних світах.

Давайте розглянемо таке запитання. Я про манеру злитися, точніше, про звичку — злитися, яка є у всіх. Звичка злитися, в основному, пов'язана з тим, що в якийсь момент ваше ставлення до чогось було суб'єктивним. А любов, як я вже казав:«Дуже суб'єктивна штука», саме тому вона  часто спонукає до суб'єктивності в поведінці.