Я не расист, але темряви боюсь!

Він також боявся. Але й розумів, що якщо вони не зроблять цей крок  разом, то далі їм доведеться йти на самоті. До кінця життя, тому що нічого подібного з ними вже ніколи не станеться, а на менше вони не погодяться.

... він кинув погляд на роздерте тіло і відвернувся, борючись із нудотою. Він уже бачив чимало таких сцен і міг би давно звикнути. Але він боявся, що одного разу йому стане все одно, і лють поступиться місцем байдужості. Тому що саме лють давала йому сили йти далі, продовжувати боротьбу.

Жити в страху... Воно не варто.

Перемогти страх найважче. Саме його ми запам'ятовуємо особливо міцно — із почуття самозбереження.

Страх  – це фенікс. Можна тисячу разів дивитися, як він згоряє, але він все одно повертатиметься.

Вам нема чого боятися, якщо вам нема чого приховувати.

Візити до дантиста! Як я люблю їх… відкладати.

Страх перед ім'ям лише посилює страх перед тим, хто його носить.

Страх є у кожному з нас. Як і сила.