Полковник спустив з ліжка тендітні, жовті, мов слонова кістка, ноги і здивувався — вони зовсім тонкі! Здавалося, ці сухі палиці прикріпили до його тіла одного разу вночі, поки він спав, а інші ноги молодші зняли і спалили в печі. За довгі роки все його тіло зруйнували, відібрали руки і ноги і залишили натомість щось жалюгідне й безпорадне, як шахові фігурки. А тепер хочуть дістатися самого невловимого — до його пам'яті: намагаються обрізати дроти, які ведуть назад, у минуле.

Старі та діти вміють жити. Ці хлопці, які стоять на різних полюсах життя, веселяться, як ніхто інший. Їм байдуже, що думають оточуючі.