Немає нічого непохитного. Усі можна зруйнувати. Башти, що дістають до небес, Будинки, багатства яких може позаздрити будь—яка імперія, сяючі серафими, що колись користуються довірою Бога. Навіть сім'ї, які мали тебе любити. У світі немає нічого постійного, окрім змін.
... солідна сталість старих будівель, пом'якшена вогнями ліхтарів, вселяє вражаючу впевненість.
Уве, втім, безнадійним себе не вважав. Просто, на його думку, речі люблять місце та порядок. Не можна йти по життю, ось так легко розкидаючись і розмінюючись ними. Наче сталість нині нічого не варта. Нині люди змінюють старе на нове настільки швидко, що вміння робити щось довговічне стало непотрібним. Якість – кому вона тепер потрібна?
— Чому я вітряний, знаєте?
— Тому, що душа дрібна.
- Ні! Тому, що мені постійним бути нема для кого. Накажіть, і я буду постійнішим за телеграфний стовп.
- Випробуємо.