Серце не має здатності співчувати на замовлення; я відчував до нього лише огиду.
Що ж тоді професіоналізм? Хороший лікар, напевно, саме тому і рідкість, що непросто, болісно звалювати на себе чуже лихо як воно є, цілком і переживати його, як своє.
Адже треба, щоб у кожної людини було хоч одне таке місце, де б і його пошкодували!
Немає нічого тяжчого, ніж співчуття. Навіть власний біль не такий тяжкий. Як біль співчуття до когось, біль за когось, біль, багато разів помножений фантазією, продовжений сотнею відлуння.
Тільки книги можуть врятувати, тільки в них можна знайти співчуття, і втіху, і кохання... Книги, нічого не вимагаючи натомість, люблять кожного, хто їх відкриває. Вони ніколи не покидають навіть тих, хто не дбає про них.
Тільки жалісливе серце здатне шкодувати. Інших. Себе співчутливе серце шкодувати не вміє.
Відчайдушна боротьба за існування, яку ти щойно вів сам, найчастіше вбиває в тобі всяке співчуття до тих, кому вибитись у люди не вдалося.
Зустрінеш погану людину — пошкодуй її. Тобі його терпіти - всього нічого, а йому себе - все життя.
Щоб комусь співчувати, треба спочатку самому щось відчути.
Співчуття хоч і не може змінити обставини, зате може їх зробити більш стерпними.