В екзистенції окреслилася тенденція до погіршення життєвих кондицій, або, попросту сказати, справи були хронічні нікуди.

Люди, які займаються благодійністю, діляться на два розряди: одні нічого не роблять, але здіймають великий шум, а інші роблять велику справу, але без жодного шуму.

- Як ти?
— Сьогодні набагато краще, ніж завтра.

Незріла особистість хоче, щоб її справи їй влаштував хтось, зріла влаштовує їх сама.

Не можна вважати терміновою справу, яка не перестає бути терміновою через рік.

Щастя не в тому, щоб завжди робити, що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш.

Доля – не каземат, а довкола божий простір, треба тільки жадібно бажати жити.

- Що таке " хаос "?
- Це коли Біллі кудись йде, а люди один за одним починають змінюватися прямо на очах у оточуючих, беруться за якусь справу, але не закінчують, потрапляють у колотнечі, з яких іншим доводиться вибиратися, напружуючи всі звивини.

Чим більше у тебе справ, на які ти можеш відволіктися, тим краще.

Щаслива та людина, яка продовжує почате, якій спадкоємно передано справу: вона рано привчається до неї, вона не витрачає півжиття на вибір, вона зосереджується, обмежується для того, щоб не розплитися, — і виробляє. Ми найчастіше починаємо знову, ми від батьків своїх успадковуємо тільки рухомий і нерухомий маєток, та й то погано зберігаємо; тому здебільшого ми нічого не хочемо робити, а якщо хочемо, то виходимо на неозорий степ: йди, куди хочеш, на всі боки — воля вільна, тільки нікуди не дійдеш; це наша багатостороння бездіяльність, наша діяльна лінь.