— Ти не справжній, не справжній...
— А ти що? Вони справжні? Ти подивися на них, подивися, наш світ грунтується на фантазії, штучні емоції в таблетках, психологічна війна у вигляді реклами, хімікати в їжі, що змінюють свідомість, промивання мозку за допомогою ЗМІ, штучні теплиці в соціальних мережах. Ну! І що з цього справжнє? З початку століття ми не бачили нічого справжнього, ми відключили все. Витягли батарейки, закусили пачкою ГМО, а потім викинули залишки в смітник людської жадібності, що постійно зростає. Наші будинки належать корпораціям, заснованим на стрибках по дисплеях у двійкових числах, що вганяють людствоще небачену досі сплячку. Прийде копатися дуже довго перш ніж ти доберешся до чогось справжнього. Ми живемо в царстві нісенітниці, і ти прожив у ньому занадто довго, тож вистачить говорити, що я не справжній. Котлета в твоїй дупі нереальніший за мене. Для тебе, Елліот, я цілком справжній.

Ми не обмежені коротким сьогоденням, воно простягається глибоко в наше минуле. Воно пронизує всі наші почуття, особливо ті глибинні, які визначають, хто ми є і як це бути тим, хто ми є. Ці почуття не мають  тимчасових рамок, вони цих рамок не знають і не визнають.

Там, де перетинаються час і вічність, час на мить зупиняється для того, щоб вічність благословила його, і ця мить є справжньою.

…Насолоджуватися тим, що є, замість того, щоб чекати неможливого, – не така вже й погана звичка.

Обидва вони були щасливі теперішнім і мало думали про майбутнє.

Не можна чіплятися за мрії та сни, забуваючи про сьогодення, забуваючи про своє життя.

Найбільша завада життя — очікування завтрашнього дня та втрата сьогоднішнього дня.

Те, що висміювалося як забобони в одному столітті, в іншому часом приймають за основу наук, і те, що здається мудрістю сьогодні, завтра, можливо, вважатимуть абсурдом.

Що б не трапилося завтра, у нас є ще сьогодні, запам'ятай це...

Але поки що ми ще живі, сьогодення – це єдине, у чому можна бути впевненим. Нам належить лише одна мить. Пам'ятай про це!