І хіба не відчуваємо ми, попри здоровий глузд, постійної спокуси порушити Закон лише тому, що це заборонено?

Спокуса за визначенням – порушення правил. Воно має відбуватися несподівано для жертви.

Ось бачиш, як складно влаштоване наше життя: варто ухвалити рішення, як доля одразу підкидає тобі спокусу — тільки встигай ухилятися.

— Яка головна спокуса у житті? — Запитали учні Ходжу Насреддіна.

— У житті учня — поганий вчитель, — відповів Ходжа, — у житті працівника — предмет праці, у житті вчителя — старанний учень.

Можна спокусити чоловіка, який має дружину. Можна спокусити чоловіка, який має коханку. Але не можна спокусити чоловіка, який має кохану жінку.

Не хвилюватись, а хвилювати.

Спокуса — це коли змушуєш повірити у свою красу навіть тих, хто тебе не хоче.

Кожен може сказати жінці, що вона гарна. Але змусити її в це повірити... Ось де майстерність!

Вона була безсердечною спокусницею, яка танцювала лише тому, що звук серця, що розбивається, чергового бідолахи був для неї милішим за дзвін монет.

Старість не приносить мудрості, вона  лише дозволяє бачити далі: як уперед, так і назад. І дуже сумно буває озиратися на спокуси, яким вчасно не піддався.