Поведінка«суспільства споживання» — відмова від дійсності на основі жадібного вивчення її знаків, що множиться.

Споживаю, отже існую.

Демократичний принцип застосовується не так на рівні реальної рівності, рівності здібностей, відповідальності, але в рівність перед Предметом та інші знаками соціального успіху та щастя. Це демократія рівня життя.

Зрештою ми самі визначаємо цінність речей. І вартість жодної з речей ніколи не буде вищою, ніж цінність людського життя.

Усі магазини продавали різне, але все одно: сюди люди приходили, щоб собі купити нових себе. Купували сукні, думаючи, що разом із ним нове струнке тіло отримають. Купували туфлі, бо кожна пара була попелюшкіна. Усередині години за сто доларів була пружинка, яка самоповагу підводила. І всі усмішні магазини продавали щастя. Люди на щастя були готові спускати всю зарплату і ще в кредит його набирати.

Для споживача примус на щастя та задоволення є еквівалентом традиційного примусу до праці та виробництва. Все більше він проводить життя в оновленні власних потреб і добробуту. Якщо він про це забуде, йому обов'язково нагадають, що не має права не бути щасливим. Інакше він ризикує задовольнитись тим, що має і стати асоціальним.

Консьюмеризму довелося неабияк попрацювати, закликавши на допомогу популярну психологію, щоб переконати людей, що потурати собі - правильно, а ощадливість - насильство над особистістю.

Культура перетворилася на предмет споживання.

Бізнес, в основі якого лежить нестримне бажання збагатитися як замок, збудований на піску. Це ризикована і небезпечна гра, і мало хто з її учасників тримається довше за кілька років. У цьому є суть і сенс бізнесу — виробляти для споживання, а не для спекуляції чи набивання кишень. Виробництво споживання має на увазі під собою наступне: вироблена продукція має високу якість і низьку ціну, при цьому вона  повинна бути корисною не тільки виробнику, а й покупцю. Якщо перекрутити призначення грошей, то і призначення продукції перекручується на догоду виробнику.

ЗМІ, наша культура – ​​все відкладає яйця у мене під шкірою. Великий Брат наповнює мене бажанням задовольняти потреби. Чи потрібний мені великий будинок, швидкий автомобіль, тисяча безвідмовних красунь для сексу? Мені справді все це потрібно? Чи мене так натягли?