Спогади належать нам, ми можемо зберігати їхню цілу вічність!

Людина вмирає тоді, коли вмирає останній спогад про неї.

Минуле мешкає і під снігом років. Воно як джерело, що вічно б'є під крижаним панцирем, джерело, де плескаються, звиваючись, незліченні мовчазні плавці, ваші спогади.

Я віддався своїй фантазії та спогадам. Буває, що це єдине, що тобі залишається робити, щоб урятуватися, — нічого іншого. Жалюгідний фокус, але спрацьовує завжди.

Спогади... надто важливі...

... як відомо, пам'ять воскресає все, крім запахів, і зате ніщо так повно не воскрешає минулого, як запах, що колись пов'язаний з ним.

Що є спогад, як не душа враження?

Він вирушив підкорювати нові землі тільки з тим, що було вбрано на ньому, бо нічого не бажав нести з собою з Честер Мілла. Окрім кількох приємних спогадів, але для них йому не потрібні були ні валізи, ні навіть рюкзак.

…Людська пам'ять є вибірковою, і кожен з нас пам'ятає те, що хоче пам'ятати…

Я збирав у душі уривки спогадів, як збирають у купу осіннє листя, щоб спалити їх.