Іноді душі корисно сповідатись.

Іноді виникає непереборне бажання сповідатись. І не можна упускати цей момент.

Я вже думав, що настала моя остання година, і вирішив сповідатися перед богом у своїх гріхах. На щастя, їх виявилося так багато, що я не встиг перебрати і половини, як здалася земля. Інші я приберіг для зворотного шляху.

— Мучить мене, отче, одне запитання...
— Розкажи мені, дочко моя, сподіваюся, я полегшу твої муки.
Безперечно! Неодмінно! Отримай, фашист, гранату!
— Чому, коли ти розмовляєш із Богом — це названо молитвою, а коли Бог  із тобою — шизофренією?

— Сину  мій, Всевишній наказав нам дбати про душі землян. Але не тут, на землі, настає зцілення грішної душі. Ти, сину  мій, їв хліб беззаконня і пив вино розкрадання.
— А ти знаєш, батьку, яке воно солодке, вино розкрадання?
- Хто ти? Диявол чи недоумкуватий дитя?
- Я Зобар. Перший конокрад у світі, ваше священство.
— Більше вам нема чого сказати?
— Додому треба, попрощатися з усіма. Коней погладити, поплювати їм у морди, щоб не наврочили. Вина розкрадання ковток не заважало б.

Людина забуває про свою провину, коли сповідався у ній іншому, але цей останній звичайно не забуває її.